Рамки вкладки казка Солом'яний бичок.

СОЛОМ’ЯНИЙ БИЧОК — Українська Народна Казка Про Тварин

Жив собі дід та баба. Дід служив на майдані майданщиком, а баба сиділа дома, мички пряла. І такі вони бідні — нічого не мають! Що зароблять — то проїдять, та й нема більш нічого. От баба і напала на діда: «Зроби та й зроби мені, діду, солом’яного бичка і осмоли його смолою». — «Що ти, дурна, говориш, навіщо тобі той бичок здався?» — «Зроби, я вже знаю навіщо». Дідові — нічого робити — зробив солом’яного бичка і осмолив його смолою.

Переночували. От на ранок баба набрала мичок і повела солом’яного бичка пастись; сама сіла під деревиною, пряде кужіль і приказує: «Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду! Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду!» Поки пряла, та й задрімала. Коли з темного лісу, з великого бору біжить ведмідь. Наскочив на бичка: «Хто ти такий? — питає. — Скажи мені!» А бичок і каже: «Я — бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений». Ведмідь каже: «Коли ти солом’яний, смолою засмолений, то дай мені смоли обідраний бік залатати!» Бичок нічого не каже, мовчить. Ведмідь тоді його взяв за бік, давай смолу обдирати. Оддирав-оддирав, та й зав’яз зубами, і ніяк не вирве. Сіпав, сіпав — ніяк! Затяг того бичка бозна-куди. От баба прокидається, а бичка і нема. «Ох, мені лихо велике! Де ж це мій бичок подівся? Мабуть, він уже додому пішов». Та мерщій гребінь на плечі та додому. Коли дивиться — ведмідь у бору бичка тягає. Вона до діда: «Діду, діду, бичок наш ведмедя привів, — іди його вбий!» Дід вискочив, оддер ведмедя, взяв і закинув його у погріб.

От на другий день, рано вранці, баба вже набрала кужелю і повела на толоку бичка пасти. Сама сіла під деревиною, пряде кужіль і приказує: «Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду! Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду!» Поки пряла, та й задрімала. Коли це з темного лісу, з великого бору, вибігає сірий вовк та до бичка: «Хто ти такий, скажи мені!» — «Я — бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений». — «Коли ти смолою засмолений, — каже вовк, — то дай і мені смоли засмолити бік, а то злі собаки мене обідрали». — «Бері!» Вовк відразу до боку, хотів смолу оддерти. Драв-драв та зубами й застряв, що ніяк уже і не оддере. Що хоче назад — то ніяк... Він так вовтузається з тим бичком! Прокидається баба — аж бичка уже й не видно. Вона подумала: «Мабуть, мій бичок додому пішов». Та й пішла. Коли дивиться — вовк бичка тягає. Вона побігла, дідові сказала. Дід і вовчика у погріб закинув.

Погнала баба і на третій день бичка пасти. Сіла під деревиною та й заснула. Біжить лисичка: «Хто ти такий?» — питає бичка. «Я — бичок-третячок, з соломи зроблений,- смолою засмолений». — «Дай мені смоли, голубчику, прикласти до боку; а то злі хорти трохи шкури не зняли!» — «Бері!» Ув’язла і лисиця зубами, ніяк не вирветься. Баба дідові сказала. Дід закинув у погріб і лисичку.

От як назбиралось їх, дід сів над лядою у погребі, та давай ніж точити. Ведмідь його й питає: «Діду, навіщо ти ніж точиш?» — «Щоб з тебе шкуру зняти та зробити з тієї шкури і собі й бабі кожухи». — «Ой не ріж, дідусю, відпусти кращє мене на волю; я тобі багато меду принесу». — «Ну, дивись!» Взяв і випустив ведмедика. Сів над лядою, знов ножа гострить. Вовк його й питає: «Діду, навіщо ти ножа точиш?» — «Щоб з тебе шкуру зняти та на зиму теплу шапку пошити». — «Ой не ріж мене, дідусю, я тобі за це цілу отару вівців прижену». — «Ну, дивись!» І вовка випустив. Сидить та ще ножа точить. Лисичка висунула мордочку, та питає: «Скажи мені, будь ласка, дідусю, навіщо ти ножа точиш?» — «У лисички, — каже, — гарна шкурка на опушку й на комірець, хочу зняти». — «Ой не знімай з мене, дідусю, шкури, я тобі і гусей, і курей принесу!» — «Ну, дивись!» І лисичку відпустив.

От переночували ту ніч. коли на рано в ранці, аж — дер-дер! Щось до діда з бабою у двері. Баба прокинулась: «Діду, діду! Щось до нас у двері шкряботить; піди подивись». Дід вийшов, коли то ведмідь цілий вулик меду припер. Дід узяв мед, та тільки що ліг, аж у двері знову — дер-дер! Коли вийшов — аж повен двір овець вовк пригнав. От незабаром лисичка принесла гусей, курей — усякої птиці.  Дід та баба задоволені. Вони взяли вівець та й продали їх та купили волів, і став дід ходить тими волами в дорогу, та так розбагатіли, що не треба краще.

А бичок, як став не потрібен, стояв на сонці, поки не розтанув.

       ЕТА ІГРАШКА ХОРОШО РОЗВИВАЄ: дрібну моторику пальчиків (дріб. моторика пальчиків допомагає розвитку мовлення), координацію рухів, сенсорику, тактильне відчуття, первинний рахунок від 1 — 5, порівняння розмірів, більше-менше.

Розмір рамки — вкладка — 290х100 мм        Матеріал виробу: дерево.

   Італійський лікар і педагог Марія Монтессорі прославилася на весь світ унікальною методикою навчання діток. Основа методики Монтессорі — свобода. Основні принципи — ігрова форма навчання й самостійне виконання вправ. Батьки мають допомагати, але не заважати. «Домоги мені зробити самому» — ось принцип занять системи Монтесссорі.

   Завдання батьків і вихователя допомогти дитині організувати свою діяльність так, щоб творчий потенціал отримав максимальний розвиток. За допомогою методики Монтессорі дитина розвиває мислення (творче та логічне), увагу, пам'ять, уяву, моторику та багато іншого.

   Дидактичні Монтессорі-матеріали, за допомогою яких проходить навчання — це якийсь симбіоз навчальних посібників та розвивальних ігор.

   Рамки-вкладки — унікальний методічний матеріал, який дає змогу розвивати дитину як у садах-Монтессорі, так і вдома.  Вкладки мають багато форм і варіацій, за допомогою них вивчають усе — фрукти, овочі, тварин, геометрію, більше, менше, різні кольори. Основна розвивальна функція рамок-вкладок — тренування просторового мислення, координація «рука-очі» та дрібної моторики. Для дитини дуже зручно та природно освоювати предмети навколишнього світу за допомогою зорового та слухового сприйняття (родитель або вихователь показує картинку та називає її).

   Рамки-вкладки особливо корисні для дітей третього року життя. У цьому віці малюк вчиться порівнювати предмети за формою та розміром. Тому спеціально для них були розроблені рамки з однаковими зображеннями-вкладками, але різних розмірів. Дитина вчиться порівнювати предмети, у яких різниця в розмірах мало помітна.

   Діти дуже люблять рамки «з підшаруванням» — додатковим зображенням під вкладишем. Дитина виймає картинку з прорізу та з подивом виявляє ще один малюнок. У разі зворотної дії — вкладання шаблону в рамку — підшаровий малюнок слугуватиме малюкові підказкою. Обводячи вкладки, можна створювати цілі сюжетні картини, на задані теми або даючи волю фантазії дитини — так розвиватимуться її творчі здібності. Завдання на розпізнавання фігур на дотик, обведення за контуром, чудово підготують руку до письма.